консервативною більшістю Верховної Ради, розвалі державного господарства, непродуманості програм соціального захисту людей, що вело до їхнього зубожіння, а значить робило реформи непопулярними серед широких верств населення. Суттєвий вплив справляли і зовнішні фактори, в результаті чого стрибкоподібно зростали ціни на енергоносії. Не давали результатів спроби стабілізації фінансової сфери.

Пасивні і непослідовні намагання реформувати економіку вкрай негативно позначилися на стані індустрії України, що була однією з найрозвинутіших в колишньому Союзі PCP. Розрив традиційних економічних зв'язків за відсутності нових, побудованих на ринкових засадах, руйнація централізованого постачання сировиною, матеріалами, енергоносіями, нерозпорядливість керівників призвели до падіння рівня виробництва. Багато підприємств виявилось на грані зупинки, більшість працювали ривками, неритмічно.

Основна увага держави була прикута до так званих базових галузей, тимчасом як підприємства легкої та харчової промисловості простоювали чи працювали упівсили.

Панівне місце у народному господарстві посідали державні підприємства. Ці заводи чи виробничі об'єднання часто були монополістами у своїх галузях виробництва. Однак поряд з цим у процесі розбудови держави та переходу до ринку все більшого поширення набували асоціаційні, приватні, кооперативні підприємства. Приватизація державної власності здійснювалася повільно й суттєвого впливу на економіку не справляла.

Руйнівні процеси характеризували ситуацію в сільськогосподарському виробництві. З нього продовжували «викачувати» кошти, вироблену продукцію, надаючи колосальні кредити, які дуже швидко знецінювалися. Більшість колгоспів і радгоспів перетворювалися на безнадійних боржників, трансформувалися в КСП, а обсяги виробництва сільськогосподарської продукції з року в рік падали.

Вихід із «рубльового» простору вимагав творення власної фінансової системи та грошової одиниці. Проте в першій половині 90-х років нічого, що дало б позитивні результати, зроблено не було. Темпи інфляції в Україні були чи не найвищими в світі, за винятком хіба що регіонів, де палали війни. Затягування із запровадженням повноцінної української грошової одиниці (гривні), силові заходи монетарної політики в умовах постійного зростання бюджетних видатків, що часто мали популістський характер, вели до подальшого розбалансування фінансової системи.

З другої половини 90-х років увага до проблем реформування економіки значно посилилась. Базовим документом реалізації цих завдань стала програма радикальних економічних