мостійну політику, поступово виходячи з-під впливу ЦК Компартії України. Леоніда Кравчука підтримувало все більше комуністів-депутатів Верховної Ради, яких стали називати «суве-рец-комуністами».

розуміючи, що СРСР загрожує розпад, центральне керівництво і особисто М. Горбачов спробували його стримати шляхом прискорення та підписання нового союзного договору. Навесні та влітку 1991 р. в підмосковному Ново-Огарьово пройшли переговори Президента СРСР з керівниками дев'яти союзних республік, включаючи й Україну. Результатом переговорів був проект нового союзного договору^ який, однак, не дістав загального схвалення. Наприкінці червня 1991 р. було вирішено відкласти підписання запропонованого М. Горбачовим союзного договору на кінець літа.

Спроба Повільне й суперечливе просування респуб-

державного ліки по шляху до незалежності, зародки ук-перевороту раїнської демократії опинилися під смер-в СРСР тельною загрозою через спробу реакційного

перевороту. О 6-й годині ранку 19 серпня 1991 р. в СРСР було оголошено надзвичайний стан. За спинами заколотників стояли могутні сили КДБ, армії, центральних державних і господарських органів. В державному перевороті активну роль відіграли реакційні сили в керівництві КГІРС, які створили Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС); (рос. мовою: «Государственный Комитет по Чрезвычайному положенню» (ГКЧП)).

Перші заяви ГКЧП свідчили про його наміри розгромити демократичні сили, відновити всевладну тоталітарну систему, унітарний характер Союзу PCP. Антиконституційну акцію не випадково було здійснено напередодні процесу підписання нового союзного договору, який мав розпочатись 20 серпня. Умовами договору передбачалися деякі поступки союзним республікам з боку центру, хоча в цілому унітарний характер СРСР зберігався. Але навіть такі, по суті незначні, зміни в державному устрої не влаштовували ГКЧП.

О 9-й годині ранку ультиматум було оголошено Голові Верховної Ради України. Генерали Варенников, Чичеватов у присутності першого секретаря ЦК КПУ Гуренка заявили Л. Кравчуку, що в разі ігнорування рішень ГКЧП, проведення страйків, акцій непокори буде застосовано військову силу.

Заколот висвітлив реальні, а не декларативні позиції й наміри всіх політичних сил і державних органів в Україні. Секретаріат ЦК Компартії України надіслав на місця шифрограму, в якій схвально оцінював події в центрі і пропонував парткомам «організувати» підтримку дій ГКЧП. Вищі компартійні структури в Україні були готові підтримати антиконституційну спробу