Відповідно до закону про вибори Президента України претендентами на цю найвищу посаду в державі могли стати ті, хто у визначені терміни подав мільйон підписів громадян України на їхню підтримку. Це повинно було обмежити кількість пошу-качів даної посади. Але всупереч очікуванням, Центральна виборча комісія зареєструвала 15 кандидатів, а до виборчих бюлетенів було включено 13.

Виборча кампанія проходила в умовах надзвичайного політичного, ідеологічного та емоційного протистояння. В першому турі виборів, який проходив 31 жовтня 1999 p., 9,5 млн виборців підтримали кандидатуру діючого Президента Л. Кучми, 5,9 млн - лідера комуністів П. Симоненка, 2,9 млн - лідера СПУ О. Мороза, 2,98 млн - лідера Прогресивної соціалістичної партії України — Н. Вітренко. Є. Марчук отримав 2,1 млн голосів виборців, Ю. Костенко - 571 тис., Г. Удовенко - 320 тис. Всі інші кандидати отримали менше 100 тис. голосів. Оскільки жоден з кандидатів у першому турі не набрав простої більшості голосів, до другого туру виборів вийшли Л. Кучма та П. Симо-ненко. Він відбувся 14 листопада 1999 р. За Л. Кучму віддали голоси близько 16 млн виборців, а за лідера комуністів П. Симоненка - 10 млн.

Вибір українського народу засвідчив його прагнення будувати нове, демократичне суспільство, ринкову економіку, а не повертатися до тоталітарного комуністичного минулого.

Водночас вибори показали наявність численних проблем в українському суспільстві, незадоволення значної частини громадян темпами реформ, соціальну незахищеність багатьох верств населення.

Формування Після виборів розстановка політичних сил в більшості Україні не зазнала суттєвих змін. У Верхов-

у Верховній ній Раді керівні посади продовжували обій-

мати представники лівих сил. Всеукраїнський Ще до виборів Президент України Л. Куч-референдум ма заявив, що після свого обрання на другий термін він звернеться до народу з пропозиціями щодо внесення поправок до Конституції України, які б дозволили налагодити більш ефективну роботу законодавчої та виконавчої гілок влади, націлити Верховну Раду на розв'язання конкретних соціальних та економічних проблем життя держави. В цих умовах виникла ідея Всеукраїнського референдуму, в ході якого народ повинен був висловити свою думку щодо надання Президенту права розпускати Верховну Раду, якщо в ній не буде сформовано депутатську більшість чи вона своєчасно не зможе прийняти Державний бюджет, скасування депутатської недоторканності та скорочення числа депутатів парламенту з 450 до 300 чоловік.