єнтири. Однак в умовах політичного протистояння домінуванням групових та партійних інтересів ряд положень Конституції до останнього часу залишається нереалізованим.

Політичні партії Суттєвий вплив на державотворчі процеси справляли політичні партії, кількість яких постійно зростає. Здобуття незалежності радикально змінило умови їхньої діяльності. Тепер життя вимагало не критики існуючих порядків, а розробки нових ефективних концепцій економічного і політичного розвитку.

За таких умов найбільшого розвитку досягли центристські партії. їхній вплив особливо посилився після виборів Президента України у 1999 р.

Водночас загострення економічної кризи, протистояння законодавчої та виконавчої влади, яке призвело до відставки реформаторського уряду, очолюваного В. Ющенком, «касетний скандал», амбіції окремих політиків посилили позиції і крайніх правих, і лівих сил. Майбутні вибори до Верховної Ради загострять цю боротьбу.

Становлення демократичного суспільства активізувало діяльність уже існуючих і утворення нових громадських організацій та об'єднань. На відміну від партій, громадські об'єднання в своїх статутних документах не ставлять загальнополітичних питань, обмежуючись професійними, груповими, виробничими, науковими чи якимись іншими. Проте в умовах гострої політичної боротьби політизація цих об'єднань, їхні виступи на підтримку тієї чи іншої політичної сили були звичайним явищем.

Стан Історичний досвід свідчить, що утвердження

національної реальної політичної незалежності неможли-економіки ве без творення стабільної, високоефектив

ної національної економіки, зорієнтованої на задоволення повсякденних потреб людей. Водночас погіршення економічного становища в умовах соціально-політичної нестабільності неминуче ставить під загрозу і політичну незалежність та державність. На економіку України впливала загальна економічна криза, що охопила колишній СРСР в останнє десятиріччя його існування, розпад загальносоюзного економічного комплексу.

За таких умов, як показує досвід постсоціалістичних держав, життя вимагає рішучого реформування економіки. Однак в Україні цього зроблено не було. З більш як десятка офіційно проголошених з найвищих трибун та схвалених у найвищих інстанціях програм реформування української економіки жодна не була реально втілена в життя. Головні причини цього полягали в нерішучості реформаторів, блокуванні рішень уряду