Український Спираючись на правові традиції демократич-парламен- ного устрою, молода Україна у розбудові дер-

таризм жави орієнтувалася на принцип розподілу

влад, який передбачав формування трьох її гілок - законодавчої, виконавчої і судової.

Водночас необхідно було забезпечити створення управлінських структур на місцях - у областях, районах, містах та селах, налагодження їх ефективних зв'язків з центральною владою.

Єдиним законодавчим органом України була Верховна Рада. На час здобуття незалежності вона знаходилась в епіцентрі подій, бо саме у її сесійній залі приймались фундаментальні рішення.

Діючий склад Верховної Ради у кількості 450 чоловік було обрано в 1990 p., коли Україна перебувала у складі СРСР.

Депутатську більшість становили члени розпущеної 1991 р. КПУ. Частина з них залишалась на старих, ортодоксально-комуністичних позиціях, що гальмувало державотворчі процеси.

Післй обрання Л. Кравчука Президентом України Верховну Раду республіки очолив Іван Степанович Плющ. Він народився у вересні 1941 р. в м. Борзна Чернігівської області в селянській сім'ї. Після закінчення сільськогосподарського інституту 30 років працював на Київщині, де пройшов шлях від колгоспного бригадира до голови обласної Ради. З 1990 р. - перший заступник Голови Верховної Ради України.

З перших днів незалежності Верховна Рада розгорнула активну законотворчу роботу. Вже 24 серпня 1991 р. парламентом було прийнято постанову «Про військові формування в Україні», за якою усі війська, дислоковані на українській території, підпорядковувались Верховній Раді.

8 жовтня 1991 р. було прийнято Закон «Про громадянство». Він надавав право стати громадянином України кожному, хто на момент прийняття Закону мешкав на її території.

У січні-лютому 1992 р. було затверджено інші атрибути дер жавності: гімн «Ще не вмерла України...», синьо-жовтий державний прапор та малий герб - тризуб.

За час своєї практичної діяльності Верховна Рада України дванадцятого скликання ухвалила майже 400 законів та понад 1100 різних постанов і рішень з життя суспільства і держави.

Але попри велику кількість прийнятих документів, особливо з питань внутрішньої політики, конкретного механізму їхньої реалізації розроблено не було. З огляду на це, велика частина рішень Верховної Ради України не виконувалась і мала популістський характер, бо не могла реалізуватись через відсутність коштів.

Велика частина прийнятих парламентом законів не мала прямої дії, а вимагала додаткових роз'яснень, тлумачень, так