нові грошові вливання в сільське господарство. До рядового колгоспника, робітника радгоспу ці гроші зазвичай не доходили, осідаючи на рахунках банків, різних посередників. Разом з тим, кожне таке рішення спричиняло новий виток інфляції, від якої страждали всі, у тому числі й сільськогосподарські підприємства. Отримані через кілька місяців кошти за здану продукцію не покривали навіть витрат на закупівлю селянами пального та запасних частин. Більшість господарств перетворилися на безнадійних фінансових боржників, виявились неспроможними придбати необхідні машини, механізми, мінеральні добрива та засоби захисту рослин.

Новим явищем у аграрному секторі було виникнення та поширення селянських (фермерських) господарств. У фермерських господарствах не допускалося великих втрат виробленої сільськогосподарської продукції, що було звичайним явищем у колгоспах та радгоспах. Факти свідчать, що, використовуючи у 1994 р. лише 1,6% площі земельних угідь, фермерські господарства виробляли стільки, скільки виробляла ціла область. Водночас поширеним явищем стало отримання землі для заняття фермерством керівниками господарств та наближеними до них особами. Разом із кращими угіддями вони на вигідних умовах скуповували колгоспну та радгоспну техніку.

Таким чином, реформи у сільському господарстві мали формальний характер і в повному обсязі не реалізовувалися. Це, зокрема, стосувалося найважливішого питання - рівності різних форм власності та підтримки всіх форм господарювання - від кооперативної до фермерської.

Зважаючи на необхідність рішучого реформування та підтримки села, Верховна Рада у жовтні 1994 р. приймає постанову «Про подолання кризового стану в агропромисловому комплексі». Проте конкретного механізму реформування розроблено не було.

Роздержавлення, Важливим компонентом економічних пере-приватизація творень в Україні на початку 90-х років стали та фінансова процеси роздержавлення та приватизації. Її система України цілі та основні принципи були закладені;у схваленій Верховною Радою України 31 жовтня 1991 р. «Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду». Приватизація в Україні, як і в ряді інших європейських країн, розпочалась із сфери обслуговування. Переважна більшість із них була приватизована їхніми колективами або керівниками. Всього за 1992-1994 pp. в Україні було приватизовано понад 11 тисяч підприємств. Це створило умови для розвитку альтернативних державній сфер виробництва. Саме навколо таких підприємств концентрується малий бізнес, який, на відміну від державного сектора економіки, стабільно зростав.