Оунівці мали в Західній Україні широку підтримку. Зламати цю силу можна було лише з допомогою масових репресій. Сталінський режим без вагань ішов на них. У березні 1944 p., коли Червона армія лише наближалася до основних регіонів дислокації УПА, НКВС СРСР видав своїм представникам розпорядження: «Сім'ї, в складі яких є оунівці, що перебували на нелегальному становищі, або тих, що займаються бандитизмом, а також cinfï засуджених оунівців узяти на облік і виселити до тилових областей Союзу». Це був акт політичної сваволі сталінсько-беріїв-ського керівництва, який супроводжувався масовими насильствами над населенням західних областей України. За офіційними даними, в 1944—1945 pp. до північних й східних районів СРСР було відправлено 200 тис. членів сімей оунівців. Але багато хто з учених вважає ці дані неповними. Називаються інші цифри, значно більші. Документи й свідки розповідають про варварські методи виселення: арешти провадилися пізно восени і ранньою весною; людей заганяли в товарні вагони; вони були позбавлені медичної допомоги, їжі було обмаль, а воду давали лише невеликими порціями. Виселених завозили найчастіше в глухі, неосвоєні райони з тяжкими і незвичними для жителів Західної України кліматичними умовами. Це спричинило велику смертність серед дітей і літніх людей.

Більшість репресованих не мала жодного відношення до УПА. Проте в нелояльності до радянської влади сталінський режим підозрював усіх українців, які опинилися на окупованій території. Після XX з'їзду КПРС (1956) стало відомо, що И. Сталін цілком серйозно продумав план виселення, подібно до кримських татар, калмиків, деяких кавказьких народів, усіх українців. І якщо цього не сталося, відзначав у своїй доповіді на XX з'їзді КПРС тодішній секретар ЦК M. Хрущов, то лише тому, що українців «було занадто багато, не було місця, куди їх вислати, інакше Сталін заслав би їх також».

Йосип Сліпий - митрополит Греко-католицької церкви в Галичині, який відмовився перейти в російське православ'я