Таким чином, запланованого стрімкого росту в сільському господарстві не сталося. З 1958 по 1964 р. обсяг валової продукції колгоспів і радгоспів збільшився тільки на 3%. А в 1963 p., порівняно з 1958 p., продукція землеробства склала лише 86 %, тваринництва - 93%. Сільське господарство, перебуваючи в жорстких рамках директивного управління, не в змозі було забезпечити населення сповна продуктами харчування. Держава була змушена купувати хліб за кордоном, виділяючи зі свого бюджету все більші суми валюти, що стало потім постійним явищем. Рівень життя 50-ті — середина 60-х років ознаменувалися населення суттєвими змінами в рівні життя населення. У середині 50-х років було переглянуто існуючу ще з довоєнних часів тарифну систему оплати праці. Це забезпечило відчутне її підвищення - в середньому з 642 у 1950 р. до 806 крб. у 1960 р. Після вересневого (1953) пленуму ЦК КПРС помітні зрушення відбулися в оплаті праці колгоспників. Замість оплати один раз на рік було введено помісячне, подекуди — поквартальне грошове та натуральне авансування. Видача продукції на трудодні стабілізувалася, а грошова оплата зросла більш ніж у чотири рази. У 1956 р. на 80% було збільшено розміри пенсій, хоча колгоспникам держава їх не виплачувала. Колгоспи ж, на які покладався обов'язок пенсійного забезпечення своїх пенсіонерів, [цо можливість мали не завжди.
|