Водночас лібералізувались умови найму робочої сили. В 1956 р. Верховною Радою СРСР скасовано кримінальну відповідальність робітників і службовців за самостійне залишення підприємств, ліквідовано «радянське кріпосне право» і селяни отримали паспорти, а відтак і можливість вільно пересуватись у межах держави, виїжджати на навчання чи на роботу до міст.

Високими темпами розвивалося житлове будівництво. Цьому сприяло впровадження нових будівельних матеріалів, зокрема залізобетону. У 1951-1958 pp. у республіці було збудовано майже 2 млн квартир загальною площею 85,7 млн кв. м, а в 1958-1965 pp. в експлуатацію було введено ще близько 60 млн кв. м житла. Таких темпів Україна до того часу не знала. Хоча будувалися, в основному, малогабаритні помешкання, так звані хрущовки.

Після проведеної грошової реформи 1961 р. вартість карбованця підвищилася у 10 разів, в обіг було випущено нові гроші. «Тепер буває так: лежить копійка на тротуарі, людина проходить і не нахиляється, щоб підняти її. А коли будуть нові гроші, копійка не буде валятися, її обов'язково піднімуть, бо це - коробка сірників», - говорив М. Хрущов на сесії Верховної Ради СРСР у 1960 р.

Справді, дрібні мідні монети не вилучалися з обігу, а значить, їхня вартість збільшилася у 10 разів. Але це був чи не єдиний «плюс» грошової реформи. Сучасні економісти вважають її прихованою девальвацією. Як наслідок - ціни на колгоспних ринках, які забезпечували в цей час близько 15% товарообігу, значно зросли. Через деякий час (у 1962 р.) ціни на ряд продуктів харчування підняла і державна торгівля. Це погіршило становище в державі, добробут населення.

Економічна дис- Труднощі соціально-економічного розвитку кусія початку привели союзне та українське партійно-дер-60-х років  жавне керівництво до усвідомлення необ-

та назрівання хідності хоча б деякого реформування існую-реформ  чої економічної системи.

1961 p. у періодиці почали публікуватися статті, що започаткували економічну дискусію 60-х pp. В її ході визрівала думка про необхідність здійснення глибоких економічних перетворень. У вирішенні питання «З чого почати?» основна увага зосереджувалася на проблемах недосконалої системи планування та оцінки діяльності підприємств, насамперед за «валовими» показниками. Як писав відомий російський економіст О. Лаціс, розпочалася «золота доба розвінчування ладу».

У 1963 р. учений-економіст Харківського університету О. Ліберман звернувся до М. Хрущова з листом, у якому піддав гострій критиці догматичні установки радянської економічної