§ 24. УКРАЇНА В ПЕРІОД ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953-1964)

Повторювально-узагальнюючий урок

«Хрущовська Історія тоталітарних суспільств надзвичайно відлига» тісно пов'язана з долею їхніх диктаторів. Ко

ли в березні 1953 р. помер И. Сталін, на поверхню суспільного життя стали підніматися численні проблеми, що накопичувалися в країні декілька десятиліть його деспотичного правління. Нове керівництво СРСР, очолюване М. Хрущовим, прагнучи надати імпульс розвитку СРСР, взяло курс на поступову відмову від найогидніших проявів сталінської спадщини, зокрема від терористичних методів державного управління. Цей курс дістав назву «десталінізації» і тривав з різною мірою інтенсивності аж до зміщення Хрущова з найвищих державних посад 1964 р. .Особливо яскраво цей курс проявився у перші роки після XX з'їзду КПРС, який відбувся в лютому 1956 р.

XX з'їзд КПРС засудив широку репресивну політику тоталітарного режиму, охарактеризовану як «культ особи Сталіна». Режим уперше визнав свої помилки.

На фоні засудження «культу особи», масових репресій посилилася десталінізація. Вона охопила практично всі сфери життя суспільства - економіку, політику й ідеологію. Важливу роль у здійсненні цих процесів відігравав тодішній перший секретар ЦК КПРС М. Хрущов, а тому вказаний період історії називають іще «хрущовською відлигою». «Відлига» - так назвав у 1954 р. популярний письменник І. Еренбург свій новий роман. Ця книга дала назву цілому історичному періоду, бо досить точно і образно охарактеризувала його зміст - потепління (не весна, а лише потепління) серед зими.

Найпомітнішими були результати десталінізації в ідеології. Частина населення, переважно інтелігенції, чи не вперше за роки радянської влади дістала можливість більш вільно висловлювати свої думки. Проте діапазон ідеологічної свободи виявився обмеженим. Дуже швидко держава посилила тиск на демократично налаштовані кола суспільства, розпочався контрнаступ реакції на будь-яке інакодумство.

В Україні демократичні процеси виявилися обмеженішими, ніж у центрі, імперська влада повністю виключила з них елементи національного відродження. Російська культура, мова, як і раніше, вважалися провідними, домінуючими. Одним з основних завдань в області національної політики, що його ставив перед собою режим, була русифікація України. Після XX з'їзду цей Процес не те що не уповільнився, а навіть почав на