бирати нових обертів. Цьому сприяла активно пропагована тва-рія «злиття націй», що передбачала їхнє зближення в мові, культурі, політичних уподобаннях з російською нацією. Саме національна проблема надавала процесу десталінізації в Україні відмінних від аналогічних процесів у Росії рис і надзвичайно обмежених масштабів.

Контрольований Одним із несподіваних результатів десталі-автономізм нізації було розширення повноважень Укра-У країни  їни у складі СРСР. Після смерті Сталіна уп

равляти Радянським Союзом без допомоги української партійно-державної номенклатури - однієї з найдосвідченіших і впливових в СРСР - було неможливо. Тому М. Хрущов ішов їй на поступки в обмін на лояльність і підтримку. До того ж він був упевнений, що таке посилення управлінських верхів з України не загрожує єдності, унітарному характеру СРСР. І в ньому він не прорахувався. Отримавши додаткові права і повноваження, ці верхи використали їх передусім для задоволення власних, а також групових (кланових) інтересів, а не для розширення громадянських чи національно-культурних прав народу України. На нову «українізацію» вони виявилися нездатними, хоча інколи виступали на захист українських національно-культурних та економічних інтересів.

Економіка У 50-ті роки радикально почали змінюватися

і життєвий умови розвитку промисловості. Тепер її рівень

рівень цілковито залежав від впровадження у ви-

населення робництво досягнень науково-технічного про

гресу. Проте радянська система управління народним господарством виявилася непристосованою до нових історичних реалій. Дріб'язкова опіка підприємств, часте коригування" планів, концентрація в міністерських кабінетах більшості оперативних функцій гальмували модернізацію економіки.

Перехід від галузевої (через міністерства) до територіальної (через раднаргоспи) системи управління став однією з найбільших раціональних реорганізацій хрущовського часу і відповідав інтересам України. Саме це сприяло позитивним змінам в індустріальному потенціалі республіки. Друга половина 50-х років стала періодом помітного зростання промисловості України. Проте реформи мали б доповнюватися впровадженням господарського розрахунку, розширенням сфери товарно-грошових відносин, самостійності підприємств, утвердженням економічного суверенітету республіки. Але цього не сталося.

Аграрний комплекс України в 50-ті - на початку 60-х років посідав провідне місце в СРСР. Певний час післл XX з'їзду сільське господарство України розвивалося досить успішно. Проте