посилення адміністративного тиску на село в кінці 50-х - на початку 60-х років, непродуманість багатьох рішень, авантюризм, необґрунтованість реорганізації колгоспів, обмеження особистого підсобного господарства, порухпення агротехніки, необ-ґрунтоване розширення посівів кукурудзи призвели до спаду виробництва сільськогосподарської продукції. У 1963 р. населення було поставлене на межу голоду, від якого врятували лише закупівлі хліба за кордоном.

50-60-ті роки ознаменувалися суттєвим зростанням життєвого рівня населення. Відчутно підвищилася заробітна плата, пенсії. Вперше за всю історію радянської влади держава виступила з ініціативою виплати пенсій колгоспникам. Високими темпами розвивалося житлове будівництво. Мільйони людей переселилися з бараків у впорядковані квартири, хоча здійснювалося в основному малогабаритне житлове будівництво, зводилися так звані хрущовки. Водночас проведена в 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівні населення, ціни на ряд продуктів харчування невпинно зростали.

На середину 60-х років позитивний імпульс, наданий суспільству процесами десталінізації, згас. Усвідомивши це, вище партійно-державне керівництво розпочало розробку пакета реформ, спрямованих на вдосконалення існуючої соціалістичної системи виробництва. Та реалізувати навіть ці обмежені «внутрішньосоціалістичні» пропозиції не вдалося. Нове радянське керівництво, що прийшло до влади у жовтні 1964 p., взяло курс на згортання реформ.

Культурне життя. «Хрущовська відлига» створила умови для Дисиденти певного прогресу української культури. Народу були повернуті десятки забутих імен, твори багатьох репресованих письменників, художників, учених.

Але, з іншого боку, обмеженість і непослідовність М. Хрущова і його оточення несприятливо позначилися на стані освіти, науки, літератури, мистецтва - усіх сфер культурного життя. Згубний вплив на українську культуру справила русифікація, що розглядалася як важлива складова частина процесу формування нової людини - неодмінної складової частини комуністичного будівництва. Прикрим явищем стало руйнування за вказівкою центральних органів храмів, церков, ліквідація релігійних громад.

Як наслідок політики десталінізації, виникає яскравий феномен українського «шістдесятництва».

«Шістдесятники» прагнули поєднання, синтезу суспільно-політичної й естетичної думки, започаткували новітнє національне відродження, реальним виявом якого було зародження дисидентського руху.