ду Голови президії Верховної Ради СРСР. За цей час він став маршалом, був нагороджений безліччю нагород.

Ключове місце в ієрархії влади України займала посада першого секретаря ЦК Компартії республіки. З липня 1963 р. цю посаду обіймав П. Ю. Шелест. Уродженець Київщини, за фахом інженер-металург, він розпочав сходження щаблями партійної кар'єри ще у довоєнні роки. У 50-х обіймав керівні посади у Київському міськкомі та обкомі партії, згодом був призначений на роботу до ЦК.

Ліквідація раднаргоспів і перехід до галузевого принципу управління промисловістю істотно обмежили повноваження республіки та її керівництва. Це мало влаштовувало першого секретаря ЦК КП України П. Шелеста та його однодумців, хоча зовні вони демонстрували свою цілковиту згоду з централізаторською політикою Москви. Але П. Шелест неодноразово виявляв твердість у відстоюванні інтересів республіки, зокрема - у визначенні інвестицій в її економіку, в мовній і культурній сферах. Особливе незадоволення у Шелеста викликала політику русифікації, яка в цей час набирала обертів. Залишаючись переконаним комуністом, П. Шелест після приходу до влади в СРСР Л. Брежнєва прагнув зберегти той поміркований і контрольований центром український автономізм, який реально утвердився після смерті И. Сталіна.

Усе це, звичайно, викликало незадоволення П. Шелестом з боку московського керівництва. 1972 р. на травневому пленумі ЦК КП України П. Шелеста усунули з поста першого секретаря ЦК КПУ. Формальним приводом було рішення про переведення його на союзну, а значить, начебто «вищу», посаду - заступником голови Ради Міністрів СРСР. Та після пленуму серед республіканського парткерівництва поширилась інформація про справжні причини такого «підвищення» - економічне «місництво» і навіть потурання «націоналізмові».

На тому ж пленумі першим секретарем ЦК КП України було обрано В. Щербицького.

Володимир Васильович Щерби-цький народився у 1918 р. в містечку Верхньодніпровську, що за 30 км від батьківщини генерального секретаря - Л. І. Брежнєва. До війни закінчив хіміко-технологічний інститут, воював, а з 1948 р. перейшов на партійну роботу, де поступово подо

Володимир Щербицький