пленум ЦК КПРС оприлюднив Продовольчу програму, реалізація якої мала протягом 8 років цілком забезпечити населення країни основними видами продовольства.

З прийняттям програми зросли капіталовкладення у сільське господарство: від 15,8 млрд крб. у 1966-1970 pp. до 30,5 млрд крб. у 1981-1985 pp. Збільшувалося виробництво сільськогосподарської техніки. Що до мінеральних добрив, то їх поставки з 1960 р. зросли більш ніж у 10 разів. Та ці величезні витрати на сільське господарство себе не виправдали і виконання програми не забезпечили.

Подібна безгосподарність була неможлива на присадибних ділянках. Займаючи 5-6% сільськогосподарських угідь республіки, вони забезпечували третину всього обсягу виробленого м'яса, чверть молока і майже 40% картоплі. Це ще раз переконливо свідчить про недосконалість колгоспно-радгоспної системи, в рамках якої розвивалося сільське господарство України. Як і в минулому, рядовий колгоспник і робітник радгоспу був мало зацікавлений у результатах своєї праці. Продуктивність її в СРСР була в 5 разів нижчою, ніж у Сполучених Штатах Америки, в три-чотири рази - ніж у Бельгії, Голландії, Франції. Передові форми організації праці, зорієнтовані на кінцевий результат, на селі не приживалися.

У такій ситуації мільйони сільських жителів, особливо молоді, не бачили перспектив у роботі в колгоспах та радгоспах і подавалися до міст. Темпи падіння кількості працюючих у колгоспах України були у два рази вищими, ніж у цілому по СРСР. За умов низької продуктивності праці, відсутності необхідної техніки це зумовило гострий дефіцит робочої сили. Тисячі студентів, робітників, інженерно-технічних і наукових працівників, солдатів змушували протягом сезону працювати на полях республіки, переробних підприємствах, овечевих базах тощо.

І все ж навіть за цих умов завдяки самовідданій праці українських селян сільське господарство республіки не лише задовольняло власні потреби у продовольстві, а й забезпечувало республіканський внесок до «загальносоюзного продовольчого кошика». Протягом 70-80-х років Україна забезпечувала до' 60% союзного виробництва цукру, 40% - соняшнику та овочів, 25% - м'яса, масла та консервів.

Деструктивні Прискореними темпами знищувалося основ-процеси не національне багатство України - її землі,

на селі Близько 2% кращих ґрунтів було затоплено

штучними морями та великими водосховищами, утвореними в басейні Дніпра та інших регіонах України. Багато земель було підтоплено або засолено. Крім того, ще 6% земель, придатних для сільськогосподарського використання, опинилися в кри