Повернення Суттєвою особливістю ідеологічних процесів в історичної республіці наприкінці 80-х - на початку 90-х

пам'яті народу років стала їх політизація. Митці та науковці відчутно впливали на всі сфери життя суспільства і держави,

Вагомий внесок у відродження духовності зробило відновлення несфальсифікованої, правдивої історії країни. Започаткували цей процес засоби масової інформації, на сторінках яких систематично друкувалися маловідомі матеріали. Безперечна ініціатива тут належала московському «Огоньку», редагованому українським письменником та публіцистом Віталієм Коротичем. Слідом за цим на сторінках «Літературної України», «Вітчизни», «Прапора» з'явилась ціла серія статей, які повернули українцям забуті імена та розповідали про «білі плями» їхньої історії.

Основу публікацій складали мистецькі твори представників «розстріляного відродження» 20-30-х років - Б. Лепкого, М. Зе-рова, В. Винниченка, М. Куліша, М. Хвильового, М. Драй-Хма-ри. Одночасно з цим, надбанням широких кіл громадськості стали твори заборонених із політичних міркувань В, Симоненка, В. Стуса, І. Світличного, О. Тихого.

В літературно-художніх (як тоді говорили «товстих») журналах почали публікуватися праці відомих українських істориків - М. Грушевського, Д. Дорошенка, Д, Яворницького, М. Драгоманова.

Історична наука все більше виходила з-під контролю компартійних структур і концентрувала увагу на дослідженні фактично заборонених раніше для вивчення тем — радянських голодоморів, національно-демократичної революції, диктату ко-мандно-адміністративної системи, генези українського народу.

Повернення несправедливо забутих імен та їхньоготворчого доробку було характерним і для інших видів мистецтва. Це стосується творів художника М. Бойчука та його школи - О. Зали-вахи. І. Марчука, Ф. Гуменюка.

В 90-ті роки процес повернення історичної пам'яті набув якісно нових рис. За умов розбудови демократичного суспільства українська історія чітко виокремилась із контексту історії тих держав, які протягом тривалого часу правдами й неправдами володіли її територією. Історія українського народу стала розглядатись у контексті становлення української державності.

Зростання Вже наприкінці 80-х - на початку 90-х років

соціальної інтелігенція стала стрімко втягуватися в

активності суспільну діяльність. Активну громадянську

інтелігенції позицію зайняли творчі спілки, зокрема Спілка письменників України. На письменницьких форумах обговорювалися наболілі питання, багато уваги приділялося