Релігійне Напередодні 2000-річчя Різдва Христового -

життя України величного християнського свята - динаміка на порозі релігійних процесів, в першу чергу в середо-

нового вищі українського православ'я, помітно при-

тисячоліття скорилась.

Протягом 1992-1994 pp. симпатії влади знаходились на боці УПЦ-КП, яка розглядалась як церква, що сприяє реалізації державотворчої ідеї. При цьому враховувалось і те, що значна частина громад (парафій) України підпорядковувалася УПЦ Московського патріархату. Останній постійно заявляв про виключну канонічність саме її громад, а УПЦ-КП оголошував не-канонічною. Напередодні виборів 1994 p. JI. Кравчук зустрівся з митрополитом УПЦ-МП Володимиром (Сабаданом), що означало певне вирівнювання ставлення влади до різних православних конфесій.

Прихід до влади нового політичного керівництва певною мірою змістив акценти державно-церковних відносин. Його симпатії та цільові установки були ближчими до УПЦ-МП, що призвело до охолодження відносин держави з УПЦ-КП. Особливо це проявилося під час похорону у липні 1995 р. патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). Влада, незважаючи на прохання церкви, авторитетних політичних та громадських діячів, не дозволила поховати патріарха на території Софійського собору. Натомість було запропоновано поховання у Володимирському соборі, Видубицькому монастирі чи на Байковому кладовищі, а це не влаштовувало керівництво церкви.

Під час самовільного поховання патріарха загони міліції зупинили просування процесії та не допустили її на територію Св. Софії. На Софійському майдані Києва відбулися сутички членів похоронної процесії з міліцією. В результаті патріарха було поховано біля брами дзвіниці Св. Софії.

Цей інцидент дістав негативну оцінку громадськості всього світу. Прихильники української церкви звинуватили владу у потуранні промосковським силам, назвали погром погребальної процесії «чорним вівторком».

У свою чергу, Президент України JI. Кучма відзначив, що конфлікт фактично було спровоковано, з одного боку, тими, хто хотів поховати патріарха на території Софійського собору, не маючи на те офіційного дозволу, а з іншого - тими владними структурами, які застосували силу проти похоронної процесії. Патріархом УПЦ-КП було обрано митрополита Філарета (Де-нисенка).

В західних областях України зростав вплив Греко-католиць-кої церкви. Саме в цей час переважно без застосування сили було вирішено питання щодо повернення їй відповідних приміщень. Більш активною стала і діяльність автокефалістів.