За даними Міносвіти України у 1987 р. в республіці функціонувало 15 тис. україномовних шкіл, що складало 74% усіх шкіл. Водночас у 2979 російськомовних школах, що складало близько чверті загальної кількості шкіл, навчалося більше половини всіх учнів. У столиці України - Києві - з 300 тис. учнів українською мовою навчалося лише близько третини.

Утвердженням державного статусу української мови стало прийняття 29 жовтня 1989 р. Верховною Радою Закону про мови в Українській PCP. Закон, забезпечуючи рівноправний розвиток мов усіх народів, що проживали на території України, проголошував державною українську мову. Це сприяло розширення сфери її вживання, в першу чергу, в діяльності офіційних установ. Такий статус української мови зовсім не принижує будь-яку іншу мову чи культуру народів, що мешкають у республіці.

Водночас, декларувавши на законодавчому рівні питання щодо статусу української мови, держава так і не зуміла створити ефективного механізму її реалізації. Незважаючи на прийняття низки цільових програм, Південь та Схід республіки залишаються переважно російськомовними. Це стримує процес формування тут нової державницької свідомості, сприяє росту сил сепаратистів та прибічників реанімації Радянського Союзу.

Релігійне життя Демократичні процеси в суспільстві, крах ко-в Україні муністичної ідеології сприяли відродженню

на початку релігійного життя, розширенню ролі церкви

90-х років в формуванні духовності народу України.

Проголошення незалежності активізувало в Російській православній церкві в Україні ті сили, які прагнули відокремлення від Московського патріархату й консолідації православ-'я на автокефальних засадах, розбудови в суверенній країні помісної церкви. Вони обґрунтовували свою позицію тим, що християнство на Русі започатковано в Києві у X ст., а самостійна українська держава мусить мати незалежну від Москви церкву, як було до кінця XVII ст.

Виходячи з цього, частина духовенства УПЦ та УАПЦ доходить зічади щодо необхідності об'єднання двох православних церков. У червні 1992 р. відбувся об'єднавчий собор. Патріархом Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ—КП - так вона стала називатися після об'єднання) було обрано Мстислава (Скрипника), а його заступником - Філарета (Денисенка).

Та єдина православна церква в Україні не склалася. По-перше, об'єднавчий собор викликав незадоволення Московського патріархату, який не хотів змиритися із втратою однієї з най-внливовіших і найбагатших церков. Спекулюючи на традицій