Виступ керівника делегації України В. Тарасенка на позачерговій сесії Генеральної Асамблеї ООН. 15 травня 1948 р.

мав, безперечно, позитивне значення. Він підтримував у масах населення України державницькі настрої і розкривав очі на кричущу невідповідність між формальним зовнішньополітичним статусом України та її фактичним становищем абсолютно залежної території радянської імперії.

Політика сталінського режиму в повоєнній Україні мала просте пояснення. Перемога у війні мала слугувати розширенню впливу СРСР у світі, нав'язуванню іншим народам власної моделі суспільного розвитку. По суті, йшлося про поновлення політики «експорту революції». Для здійснення цісї політики був необхідний міцний тил.

Ось чому зміна суспільних настроїв в Україні викликала гостру реакцію режиму. Одним із головних завдань на очищених від гітлерівців територіях України радянське керівництво вважало боротьбу проти будь-яких проявів, не сумісних з ідеологією сталінізму поглядів. У травні 1944 p., коли на Південній і Правобережній Україні точилися жорстокі бої з гітлерівськими військами, пленум ЦК Компартії України поставив завдання розгорнути великомасштабну кампанію ідеологічного перевиховання українського населення. Це «перевиховання» тривало не один рік, а першою великою групою, яка стала його об'єктом, були колишні полонені радянські воїни та громадяни, вивезені на примусові роботи до Німеччини. На