кінець 1945 p. після багатьох перевірок, часто невиправданих і принизливих, в Україну повернулося близько 800 тис. чоловік, Такі перевірки витримали далеко не всі. На кінець 1947 р. з Німеччини в Україну повернулось 1 млн 250 тис. чоловік, насильно вивезених на каторжні роботи до Рейху. Майже 300 тис. із них були звинувачені в державній зраді і депортовані до Сибіру. Багатьом військовополоненим і вивезеним на примусові роботи інкримінувалося співробітництво з окупантами. З фашистської каторги вони потрапили в інше пекло - сталінські табори (ГУЛАГ). Не бралося до уваги навіть те, що багато з них хоробро воювали, були відзначені високими урядовими нагородами, стали офіцерами.

Таким чином, жодних намірів змінюватися, реформуватися у відповідності з настроями населення сталінський режим після закінчення війни не виявив. Нічого, крім демагогічних заяв, що українці мають власну державу, і що в цих умовах їм не має сенсу підтримувати ОУН, УПА, інші самостійницькі сили чи сподіватися на реформи радянської системи, цей режим не міг запропонувати населенню.

В таких умовах, усі повоєнні зміни, що стосувалися України, були спрямовані на якнайповніше задоволення великодержавних потреб імперського центру. Разом з тим, вирішувалися і деякі загальнонаціональні історичні завдання, які стояли перед українським народом століттями. Перш за все це стосується адміністративно-територіальних змін.

Адміністративно-територіальні зміни

Одним із наслідків перемоги СРСР в Другій  світовій війні було розширення його кордонів   на заході, що привело до завершення об'єднання українських земель.

Питання про повоєнні кордони України постало ще на Тегеранській (1943) та Ялтинській (1945) конференціях глав урядів трьох держав антигітлерівської коаліції СРСР, США, Великої Британії. Радянське керівництво наполегливо домагалося закріплення кордону по так званій «лінії Керзона». Це гарантувало об'єднання українських земель у складі УРСР і юридично закріплювало входження до України західних областей, у тому числі тих, що перебували в його складі в 1939-1941 pp.

Але це не влаштовувало Велику Британію та США, для яких закріплення такої лінії фактично означало визнання наслідків пакту Молотова - Ріббентропа для СРСР. Лише після вступу Радянської Армії на територію Східної і Центральної Європи і утворення там лояльних Союзу PCP режимів питання щодо кордонів України вирішилося на основі двосторонніх умов із ними.

16 серпня 1945 р. було підписано радянсько-польський договір про державний кордон. Відповідно до нього нова лінія