Кінець «відлиги», наступ брежнєвської «повзучої реакції» негативно позначилися на творчості Ліни Костенко. Лише через 16 років після збірки «Мандрівки серця» вийшла її нова книга віршів «Над берегами вільної ріки». Шість років не могла вона видати свою «Марусю Чурай» - роман у віршах, який, врешті-решт, вийшов у 1979 р. і лише в 1987 р. удостоєний Державної премії України. Були зняті з виробництва збірки письменниці «Зоряний інтеграл» та «Княжа гора».

Творча доля інших письменників-«шістдесятників» у 70—80-х роках була більш вдалою. До числа їхніх здобутків можна віднести вірші Івана Драча з книжки «Корінь і крона», ліричну збірку «На срібному березі» Миколи Вінграновського, «Розп'ятая» Петра Скунця, «Таємницю твого обличчя» Дмитра Павлич-ка, «Перевтілення» Віталія Коротича,

За вдалою оцінкою відомого українського, кінорежисера Ю. Іллєнка, з трьох категорій бійців мистецького фронту: хто перебував у окйпах, боровся на передовій, і хто загинув, - в історію одразу ж входить третя.

В Українічде були ті, хто став жертвами судових процесів і платив за свої ідеали роками таборів. Уся їхня «провина» полягала в тому, що вони не пішли на компроміс із совістю, не погодилися на роль глашатаїв фальші й неправди, що була уготована їм тоталітарною системою.

На всерозхресті люті і жаху,

На всепрозрінні смертного крику

Дай, Україно, гордого шляху, Дай^Україно, гордого, лику...

Ці слова написані Василем Стусом - одним із найяскравіших українських поетів XX ст. Він пережив два арешти. У 1980 р. В. Стуса було засуджено до 10 років позбавлення волі і на 5 років заслання. Відомий російський правозахисник Андрій Сахаров писав: «Вирок Стусові - ганьба радянської репресивної системи». У 1985 р. поет помер в одному з мордовських таборів, проживши сорок сім років. У 1989 р. його прах та прах поета Юрія Литвина і філолога Олекси Тихого перевезено і перепохо-вано в Києві на Байковому кладовищі. Рішенням Ради Міністрів УРСР В. Стус за поетичну збірку «Дорога болю» посмертно удостоєний звання лауреата Державної премії Української PCP у галузі літератури за 1990 р.

Одного з кращих літературних критиків 60-х років, поета Івана Світличного вперше було заарештовано у 1965 p., вдруге - у 1972 р. У квітні 1982 р. 7 сенаторів і 96 конгресменів США направили лист до Л. Брежнєва із закликом звільнити І. Світ-