ДОКУМЕНТИ

1. Із спогадів колишнього першого cexpeYapfl ЦК КП України П. Шелеста про одне засідання політбюро ЦК КПРС

Секретар ЦК КПРС Суслов: «А взагалі, я повинен сказати вам, що на Україні далеко не все гаразд - уся Україна говорить українською мовою!»

Я аж оторопів: «А що, вона має турецькою розмовляти, чи як?» Тут підключається Демічев, секретар ЦК КПРС: «І взагалі, там у Шелеста українізацією займаються!»

Знову не витримую: «Де в Шелеста? Як українізацією? Ніякою українізацією не займаються. Є і російські школи, є і українські школи - на великий жаль, українських шкіл менше». Демічев: «А Шевченко в них - кумир». ! на Суслова дивиться. Тут мене прорвало: «Так, Шевченко у нас кумир. Його і в нашій країні, і за кордоном вважають великим демократом, геніальним поетом». Демічев почав заперечувати: «Так, але ж він у вас кумир молоді. У Шевченка там квіти завжди, щорічно вінки приносять» Я, відчуваючи, що остаточно втрачаю самоконтроль: «Ну так це добре. А як ти помреш, хто тебе згадає, квіти віднесе?» Суслов втручається: «Потім у вас всі вивіски українською мовою. Що таке?»

«Ну, а якою мовою вони мають бути? Якою? Є українською, є і російською».

Суслов тоді використав свій найголовніший козир: «Узагалі у вас в Україні багато проявів націоналізму».

Я оторопів, тримався, але голос підвищив мабуть гаряче: «У чому, Михайле Андрійовичу, прояви націоналізму? Це ж звичайні сталінські ярлики».

А Демічев так незворушно: «А в тому, що багато говорять українською мовою, і тому, що Шевченка надмірно шанують». І Суслов його підтримав.

А тут ще підкотився Рашидов: «У нас руський язик в бальшом по-чьоте, мі руський язик уважаєм, любім, ізучаєм. Мі єго на пєрвій место ставім, мі знаєм, нє так, как на Украінє...» Я не витримав: «Та хоча ти замовкни, ти і його не знаєш, коли виступаєш, нічого зрозуміти не можна».

Леонід Ілліч вирішив змінити трохи тему, пожартувати: «Ось у нас при Скрипнику українізацію проводили. Так це була скрип-никівщина. При Скрипнику, ви знаєте, я працював на заводі, коли українізацію проводили - що це було, це був абсурд, сміх. Та й взагалі українська мова - це ж... суржик російської мови... » Я аж зуби зціпив, та мовчу, лише думаю: «І це керівник держави! Це людина, яка народилася, виросла і більшу частину життя прожила на Україні».

Київ. - 1989. - Ns10. - С. 96-97.

2. Російська дисидентка, одна з засновниць московської Гельсінської групи Людмила Алексеева про русифікацію України

... Витіснення української мови відбувається не стихійно, а вживанням цілого комплексу державних заходів, які скеровують демографічні процеси в бажаний для влади бік.