У своему розвитку дисидентський рух протягом другої половини 60-х- початку 80-х років пройшов декілька етапів. Незважаючи на арешти дисидентів, проведені в 1965 p., друга половина 60-х - початок 70-х років стали періодом кількісного зростання дисидентства. На цьому етапі протест проявився у проведенні окремих заходів, випуску «самвидавської літератури», підтримці руху кримських татар.

Після масових арештів дисидентів, проведених у 1972 p., ідеологічною платформою українських дисидентів стала ідея відродження" української незалежності. Після Гельсінської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (1975) та прийняття нею ряду правозахисних документів дії дисидентства стають більш організованими, спрямовуються на захист прав громадян. Це особливо демонструвала створена в 1976 р. Українська гельсінська спілка (УГС). Даний період тривав аж до початку 80-х років, коли зусиллями влади дисидентство було фактично повністю загнане до таборів. Однак, відправивши людей за ґрати, влада не змогла задушити ідею незалежності.

Кризові явища Післяхрущовське двадцятиріччя (Ї965-1985) в економічному нерідко називають періодом «застою», кризою житті системи.

Справді, економічні показники в ці роки, за винятком «золотого» (1966-1970) п'ятиріччя, знижувалися. Економічна рефор- ма, започаткована березневим і вересневим пленумами Hit КПРС (1965), була торпедована партійно-державною бюрократією. її позитивні імпульси поступово слабшали. Глибока структурна перебудова економіки була нагальною необхідністю, але вона не здійснювалася. Як і раніше, в народному господарстві домінувала важка промисловість. Кращі кадри працювали на оборонних підприємствах. Ці підприємства "поглинали кращу сировину. їх обслуговували найталановитіші вчені. А тим часом на підприємствах цивільних галузей швидко старіли основні виробничі фонди, і на їх оновлення кошти не виділялися. Україна перетворилася на полігон для економічних експериментів центральних відомств, в результаті яких великі райони республіки стали зоною екологічного лиха. Концентрація в Україні атомних електростанцій, побудованих за недосконалими проектами, досягла критичного рівня.

Колгоспно-радгоспна система в 70-80-х роках продемонстру- вала свою повну неефективність. Аграрний сектор економіки поглинав величезні матеріальні ресурси, а його продуктивність знижуваласй. Науково-технічна революція мало торкнулася сільського господарства України. Для забезпечення населення продовольством держава мусила в широких масштабах закуповувати зерно за кордоном. Українське село занепадало. Сотні