тисяч гектарів найродючіших земель були виведені з господарського обігу. В 1972—1986 pp. з карти України зникло півтори тисячі сіл. Цьому штучному процесові не було ні економічного, ні соціального_виправдання.

Рівень життя Радянська економіка не могла забезпечити населення населенню гідних умов життя. На споживчий

ринок працювало лише трохи більше 20 % потужносхей української "промисловості. Однак з 1971 по 1985 рік виробництво товарів народного споживання збільшилося вдвічі. Це були товари низької якості, які помітно поступалися зарубіжним зразкам. Та найнеобхіднішим населення було забезпечено.

Рівень заробітної плати в грошовому обчисленні набагато випереджав зростання товарної маси. Типовою була ситуація, коли гроші у людей були, а купити необхідну річ вони не мали змоги. Все більше й більше предметів повсякденного вжитку потрапляли до розряду дефіцитних. Довгі черги за всім необхідним рули найхарактернішими рисами радянського побуту, а якісні товари можна було придбати в основному «по блату».

У цих умовах партійно-державне керівництво продовжувало запевняти світ і своїх громадян, що підвищення життєвого рівня народу є його найголовнішим завданням. Перетворившись на заручника власних необґрунтованих обіцянок, воно пішло на закупівлю товарів підвищеного попиту за кордоном. В результаті, «проїдалися» десятки мільярдів доларів, одержаних від експорту нафти, газу, інших корисних копалин. Дійшло навіть до того, що для закупівлі імпорту використовували кошти, відведені на оновлення основних виробничих фондів підприємств.

Так створювався відносний «добробут» 70-80-х років. Відділене «залізною завісою» від світу і джерел об'єктивної інформації населення не знало справжньої ціни того «добробуту», його нездорового, хворобливого і тимчасового характеру. Після такого росту обвальний спад був неминучий.

Як найсуворіша таємниця оберігався і той факт, що радянський добробут - це ніщо в порівнянні з життєвими стандартами економічно розвинутих країн. Мало хто знав, що за рівнем життя Україна на початку 80-х років перебувала серед держав,-що посідали 50-60-те місця у світі. Широкому загалу було також невідомо, що рівень смертності в Україні постійно зростає, народжуваність знижується, що республіці реально загрожує обезлюднення, депопуляція. Це був узагальнюючий, інтегрований показник загальних негараздів у суспільстві.

Таким чином, у 70-х - першій половині 80-х років криза охопила всі сфери життя суспільства. Термін «застій» не вичерпує всіх її проявів. Крім «топтання на місці» в економіці, широко проявлялися регресивно-реакційні тенденції, прагнення по