Утворення УКРП підштовхнуло процеси трансформації Народного руху. Мети, заради якої у свій час створювалася ця масова громадсько-політична організація, було досягнуто. Україна стала політично незалежною. Та нова ситуація спричинила зміни в середовищі Руху. Частину його діячів було запрошено у владні структури. «Партія влади» вміло використовувала авторитет та інтелектуальний потенціал національно-демократичних сил, водночас не допускаючи його діячів до основних важелів управління. В той же час усі свої провали й прора-хунки «партія влади», а також ліві, комуністичні сили, списували на рахунок Руху. Внаслідок цього, не будучи жодного дня при владі, не обіймаючи посад Президента, Голови Верховної Ради та його заступників, глави Кабінету Міністрів, керівників ключових міністерств і відомств, Рух і національно-демократичні сили в цілому стали в очах деморалізованої частини населення причетними до усіх негараздів.

Частина націонал-демократів не пішла на зближення з «партією влади». Не довіряючи Л. Кравчуку і його оточенню, більшість Народного руху на чолі з В. Чорноволом стала в опозицію до влади, звинувативши її в гальмуванні реформ, небажанні діяти рішуче й наполегливо. Поступово ця масова організація стала еволюціонізувати в політичну партію.

Нові політичні Поряд з перегрупуваннями існуючих тривав партії процес організаційного оформлення нових

в 1991-1994 pp. політичних партій.

Правовою базою даного процесу став прийнятий у червні 1992 р. Закон України «Про об'єднання громадян». Ним було визначено, що право громадян на свободу об'єднання є їх невід'ємним правом. Виділялось дві основних групи, таких об'єднань - політичні партії та громадські організації. Політичними партіями було визначено об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування. Громадські організації є об'єднаннями громадян - регіональними, загальнодержавними, міжнародними, — які створюються ними для захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, спортивних та інших інтересів.

Закон визначав процедуру реєстрації партій, яка була спрощеною і не передбачала вимог до її чисельності. Як результат, в Україні стала виникати велика кількість дрібних партій, окремі з яких об'єднували кількасот людей.

Заборона Компартії не припинила діяльності лівих сил. Частина членів колишньої КПУ восени 1991 р. об'єдналася у Co-