1997 pp. Її очолювала депутат Верховної Ради України Катерина Ващук.

У жовтні 1997 р. на установчому з'їзді було засновано партію «Реформи і порядок», яка стала п'ятдесятою зареєстрованою партією в Україні. її головою став народний депутат України Віктор Пинзеник. Програмні ділі партії, що відобразились у її назві, передбачали утвердження демократичного суспільства, правової держави з соціально-ринковою економікою, підтримку вітчизняного виробника, сильну фінансову систему.

Політичні парти Відповідно до нового виборчого закону, який наприкінці 90-х передбачав вибори до Верховної Ради Укра-років їни 1998 р. за мажоритарно-пропорційною си

стемою, політичні партії вперше дістали можливість бути реально представленими в єдиному законодавчому органі держави. Зважаючи на це, вони активно включились у передвиборний марафон, виступаючи як індивідуально, так і у складі блоків. На цей час в Україні нараховувалось вже більше 50 політичних партій, а до виборчих бюлетенів 29 березня 1998 р. їх було включено 30.

Для України така кількість партій і блоків, що бажали потрапити до парламенту, була дуже великою, що створювало певні складнощі у процесі самого голосування. Визначений 4%-й бар'єр чисельності голосів, який давав партії чи блоку можливість взяти участь у формуванні складу парламенту, подолало всього 8. Це засвідчило, що партії ще не набули значного впливу в суспільстві.

Компартія України завоювала найбільше - 27,4% голосів виборців, що забезпечило їй 84 мандати у парламенті. 32 місця отримали представники від Народного руху України, 29 - блок Соціалістичної і Селянської партій, 19 - Партії зелених України, 17 - Народно-демократичної партії, 16 - об'єднання «Громада», по 14 - Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) та Прогресивної соціалістичної партії.

Загалом перемогу у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі отримали представники лівих сил, що відображало певний протест суспільства відносно невдалих економічних реформ та падіння життєвого рівня населення.

Відбулося політичне структурування парламенту навколо 8 основних політичних партій. Надалі партійна структурованість дещо втратила вирішальне значення, а розкол окремих партій та виникнення нових доповнили цей процес розформуванням одних та виникненням нових депутатських фракцій.

На 2000 p. у складі Верховної Ради було 13 депутатських фракцій і груп.