Південно-Західний і Південний фронти відповідно в 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти.

У перші дні листопада почалися вирішальні бої за Київ. Ударні частини 1-го Українського фронту 3 листопада, несподівано для противника, перейшли в наступ з Лютізького плацдарму на південь, у напрямку Києва. Ставка віддала наказ узяти Київ за будь-яку ціну до річниці Жовтневої революції. 6 листопада 1943 р. столиця України була звільнена від ворога.

Взяття Києва коштувало Червоній армії 260 тис. життів. За успішне форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 2438 бійцям і командирам.

Таким чином, за порівняно короткий час радянські війська вийшли на лінію Дніпра від Чорного моря до гирла річки Сож на території Білорусії, здійснили Київську наступальну операцію і створили сприятливі передумови для витіснення гітлерівців із Правобережної України.

Перші кроки радянської влади на визволених територіях

Українське населення з радістю зустрічало  радянські війська. Хліб-сіль і молоко в селах,  червоні прапори і квіти в містах — типові картини, якими супроводжувався прихід Червоної армії. На мітингах, що відбувалися майже в кожному місті й селищі, лунали щирі слова подяки визволителям, прокляття - на адресу німецько-фашистських загарбників, славослів'я, звернені до Й. Сталіна, Комуністичної партії. Люди сподівалися, що після довгих років страждань і поневірянь поліпшиться нарешті матеріальне становище, буде реформована чи навіть знищена колгоспно-кріпосницька система, влада повніше враховуватиме інтереси населення, в суспільстві запанують мир і злагода. Великі війни породжують великі надії. Так було в 1812 p., коли з перемогою над Наполеоном російські селяни пов'язували звільнення від кріпацької залежності. Подібні настрої ширилися в Україні в роки Кримської війни 1853-1856 pp.

Досить скоро сподівання на краще стали розвіюватися. З радянськими військами повертався сталінський тоталітарний pff-жим з його звичайним пошуком ворогів. Підозра в співробітництві з гітлерівцями автоматично падала на всіх, хто пережив окупацію. їх реєстрували як осіб, котрі «залишилися на зайнятій фашистами території». Це тавро перетворювало мільйони жителів окупованих територій у неповноправних громадян.

Органи НКВС заарештовували поліцаїв, представників допоміжної адміністрації, поставленої окупантами, інших по-собників нацистських властей. Були проведені показові суди над військовими злочинцями. Подібні заходи здійснювали власті всіх визволених від гітлерівської окупації країн. Співробітництво з нацистами скрізь викликало презирство й