На трудовому фронті

Наприкінці 1942 р. було відновлено довоєнні потужності воєнної промисловості, а в 1943 р. вдалося досягти кількісної та якісної технічної переваги над гітлерівцями. Розпочалося масове виробництво ракетних мінометних установок «Катюша», літаків-винищувачів Як-3 і Як-9, двомісного штурмовика Іл-2.

У евакуації люди працювали без вихідних, відпусток, по 12 - 14 годин. Нерідко підприємства виконували ударні фронтові завдання, і робітники тижнями не виходили з цехів. Мізерне тилове постачання продуктів забезпечувало лише напівголодне існування. Але й за цих умов трудящі України засвідчували свою самовідданість і трудовий героїзм. Звичайним було перевиконання виробітку.

Тилова економіка грунтувалася не лише на праці евакуйованих і місцевих жителів східних районів, а й МІЖЙ'внів в'язнів ГУЛАГу, серед яких українці були однією з найчисельніших груп. В'язні працювали в основному у видобувній промисловості та на капітальному будівництві. Це були найтяжчі роботи, які мали особливе значення під час війни. Становище в'язнів було страхітливим. Тисячами гинули вони від голоду, хвороб і виснаження. Багато хто з них прагнув на фронт, погоджуючись воювати навіть у штрафних підрозділах. Але проголошені «ворогами народу», вони залишалися за колючим дротом.

Своєю самовідданою працею в глибокому радянському тилу люди евакуйовані з України зробили гідний внесок у забезпечення розгрому гітлерівських військ.