навіть вираз поета «Я син Країни Рад» може служити прославленню Центральної Ради.

19 вересня засідання Пленуму перенесли до приміщення ЦК КП(б)У. Із двох з половиною годин свого виступу Каганович півгодини присвятив Ю. Яновському та його роману «Жива вода», де у «весняному десанті птахів» Кагановичу ввижалося вороже вторгнення. «Перший комуніст України» поставив категоричну вимогу переробити роман (згодом він вийшов під назвою «Мир»).

Після пленуму в пресі почалися відкриті нападки на М. Рильського, І. Сенченка та Ю. Яновського. До партійних «ясновидців» приєдналася ціла низка недоброзичливців; «відробляли хліб» і літературні критики. У 1961 p. М. Рильський писав про ті часи: Братопродавці з білими руками І з чорними серцями - ось вони, Що вслали анонімними листами Дорогу у кар'єри і чини. І ходять ще і ще - земля їх носить, І ми їм досі руку подаєм, І піт кривавий їм чола не росить Під каяття нестерпним тягарем.

Пошуки націоналістичних «збочень» поширилися і на історичну науку. Зокрема, «серйозні перекручення буржуазно-націоналістичного характеру» компартійні «слідопити» виявили в працях колишнього директора Інституту історії України АН УРСР М. Петровського, в «Короткому курсі історії України», який вийшов ще в 1941 р. за редакцією С. Білоусова, К. Гуслис-того, М. Супруненка, Ф. Ястребова, в інших працях українських істориків. Під безпосереднім контролем Л. Кагановича здійснювалася підготовка «Короткого курсу історії України».

Є підстави стверджувати, що (Наприкінці 1947 р. в Україні готувалася великомасштабна акція, спрямована на боротьбу з «націоналізмом». її реалізації перешкодило звільнення в грудні 1947 р. з посади першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Кагановича та призначення замість нього М. Хрущова. Однак ситуація у сфері культури так і не нормалізувалася.

Суперечливі тенденції проявлялися у післявоєнні роки і в театральному мистецтві. На 1950 p. у республіці працював 81 професійний театр. Результатом ідеологічного тиску на театри стало прийняття в жовтні 1946 р. ЦК КП(б)У постанови на виконання аналогічного документа ЦК ВКП(б) «Про репертуар драматичних театрів і заходи до його поліпшення». Відтепер обов'язковим для театрального репертуару стало переважання вистав на сучасні теми, які оспівували будівництво соціалізму.

Аналогічні процеси відбувалися і в кіномистецтві. Основу продукції тодішнього кінематографа складали революційно-