служники в ЦК КП(б)У, відповідно до рішень ЦК ВКП(б), прийняли свої постанови: «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисі історії української літератури», «Про журнал сатири і гумору "Перець"», «Про журнал "Вітчизна"», «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи його поліпшення». Кожна з цих постанов супроводжувалася численними критичними статтями в газетах і журналах, зборами митців, на яких звинувачені у «відступі від партійного розуміння мистецтва» піддавалися принизливій «проробці». Чекали й на гірше, але до ув'язнень і розстрілів не дійшло, хоча всіляких стягнень накладалося чимало, а цілий ряд ділянок «літературно-мистецького фронту» було «зміцнено» вірними режимові людьми.

Першим під вогонь нищівної критики потрапив відомий український письменник-гуморист Остап Вишня, який тільки-но повернувся зі сталінських таборів. В опублікованій 26 серпня 1946 р. статті у газеті «Правда» його звинувачували в політичних помилках, відході від радянської ідеології, класових позицій. Письменник знову опинився під загрозою арешту. На багатьох зборах, що пройшли в республіці, О. Вишню звинувачували в тому, що він пише твори «шкідливі за своїм ідейним змістом», ще різкіше було засуджено «ідеологічні помилки» його «Мисливських усмішок». Лише в жовтні 1955 р., за десять місяців до смерті, cci звинувачення з письменника було знято як безпідставні.

З появою у березні 1947 р. в Україні Л. Кагановича, «вірного помічника Сталіна» (і такого ж україноненависника), кампанія ідеологічних атак на талановитих діячів української культури посилилася. Під час її проведення «відзначився» і драматург

0. Корнійчук, який закликав до боротьби з «бацилами націоналізму», що «подекуди ще живуть у середовищі деяких.українських літераторів».

22 серпня 1947 р. через газету «Комсомольское знамя»'-літературні критики С. Адельгейм та І. Стебун звернулися до Л Кара-новича із відкритим листом стосовно обстановки у Спілці письменників України. Особливо гостро критикувався письменник

1. Сенченко. Його звинувачували як послідовника м.-Хвильового та у «ворожості радянському ладові нових повістей письменника - «Кінчався вересень 1941 року» і «Його покоління».

П'ять днів тривав пленум Спілки письменників України (вересень 1947 p.). Обговорювалося питання про виконання постанови ЦК ВКП(б) щодо журналів «Звезда» і «Ленинград». О. Корнійчук виступив з доповіддю, в якій критикував М. Рильського, І. Сенченка, Ю. Яновського, редколегію журналу «Дніпро» та його редактора А. Малишка. Слідом за ним Л. Каганович, котрий у той час був першим секретарем ЦК КП(б)У, звинуватив Рильського в «націоналізмі», «петлюрівщині». Він заявив, що