де для нього згодом споруджується цілий спецкомплекс. Подібне відбулося в Харкові та в ряді інших міст республіки.

Вузи і технікуми* вже в 60-ті роки розгорнули підготовку фахівців нових спеціальностей, зокрема в галузі виробництва й експлуатації автоматичних і телемеханічних пристроїв, обчислювальних і обчислювально-аналітичних машин та ін.

Значна увага приділялась вечірній та заочній формам навчання. Якщо в 1950-1958 pp. кількість студентів стаціонару збільшилась у 2 рази, то на заочних і вечірніх відділеннях - у 3-7 разів.

У цілому на 10 тис. населення України у 1963 р. припадало 129 студентів. Це більше, ніж було на той час у деяких економічно розвинутих країнах світу, але менше, ніж у Росії, де на 10 тис. жителів припадав 161 студент. Ця різниця збереглася і в наступні роки. Слід також відзначити, що українців, частка яких у населенні республіки становила близько 75%, серед студентів вузів України було лише 60%. Значною мірою це було наслідком русифікації вищої школи, двері якої для багатьох випускників сільських шкіл, де викладання велося українською мовою, були «надто вузькими».

У роботі вузів і середніх спеціальних навчальних закладів було чимало недоліків. Багато з них мали погану матеріальну базу, недостатньо кваліфікованих викладачів. Бракувало навчальних посібників, приладів та обладнання для лабораторій, навчально-виробничих майстерень. Болючою проблемою для студентів була нестача гуртожитків, а збільшення їхньої кількості за рахунок нового будівництва здійснювалось незадовільно: бракувало коштів, будматеріалів, потужностей будорганізацій.

Наука Науково-технічна революція, що бурхливо

розвивалася в усьому світі, висувала перед ученими України складні завдання. У республіці проводилися дослідження з ряду ключових, визначальних напрямів науково-технічного прогресу. 1964 p. у Фізико-технічному інституті АН УРСР було побудовано найбільший у світі на той час прискорювач електронів у 2 млрд електронвольт. Розширилася пошукова діяльність у галузях фізики твердого тіла, матеріалознавства, біофізики, астрофізики тощо.

Україна була одним із центрів розвитку кібернетики. За цикл праць з теорії цифрових автоматів академік В. Глушков 1964 р. удостоєний Ленінської премії. Українські науковці та інженери спроектували і збудували цифрову машину «Київ» (1960), першу в СРСР керуючу машину широкого профілю «Дніпро» (1961), машини «Промінь» (1962), «Мир» (1964 ) та ін.

Колектив Науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту синтетичних надтвердих матеріалів АН УРСР