1961 p. одержав перші штучні алмази. Україна залишилася центром досліджень в щлузі електрозварювання, яку очолював академік, Президент АН УРСР Б. Патон.

Світове визнання здобули роботи українських учених у галузі точних наук. Серед них - розроблені наприкінці 50-х років академіком М. Боголюбовим нові методи квантової теорії поля та статичної фізики. Це дало можливість обґрунтувати теорію надтекучості та надпровідності.

Шістнадцять років - з 1946 по

1962 р. - Академію наук України очолював всесвітньо відомий біохімік О. Палладій. Він став засновником української школи біохіміків. У другій половині 50-х років розпочав діяльність інший відомий учений — хірург М. Амосов.

Позитивні зрушення відбулися в сільськогосподарських науках. Проектувалися і впроваджувалися у виробництво машини для хімічного захисту рослин, зокрема садів та виноградників. Велася активна робота з селекції нових сортів озимої пшениці, ячменю, картоплі, овочів, фруктів. Були виведені нові сорти винограду, смородини, персиків.

Процес десталінізації позитивно вплинув на розвиток суспільних наук. У середині 50-х років почалося видання журналів «Економіка Радянської України», «Радянське правр», «Український історичний журнал» та ін. На їхніх сторінках друкувалися наукові статті з питань історії, економіки, політики і права. Вони сприяли осмисленню проблем суспільного життя, будили творчу думку вчених, широкого кола читачів. Разом з тим саме ці видання перебували під особливо пильним контролем цензури і відповідних служб ЦК КПУ, які стежили, щоб на їхні сторінки не потрапляли «небажані» ідеї та імена.

Помітною подією наукового життя стало видання першої універсальної «Української Радянської Енциклопедії». Вона не лише створювала цілісну систему інформації про нашу державу, а й повертала громадськості забуті чи обійдені режимом імена.

Незважаючи на певні успіхи в галузі фундаментальних і прикладних дисциплін, Україна, однак, залишалася науковою периферією СРСР. Традиційним став переїзд талановитих учених на роботу до Москви, у Новосибірський науковий центр. У Москві концентрувалися головні науково-дослідні установи, а

Видатний хірург Микола Амосов