слаборозвинуту країну, а це, в свою чергу, могло спровокувати стихійний соціальний вибух величезної сили з непередбаченими наслідками. Таким чином, від соціально-економічних змін залежало життя радянської системи та існування СРСР як єдиної централізованої держави.

Відправним пунктом останнього періоду в історії Радянського Союзу був квітневий (1985) пленум ЦК КПРС. Цей пленум відкрив нову сторінку і в історії України, де соціально-еко-номічна і політична криза була особливо глибокою. Новий генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов виступив перед учасниками пленуму з пропозицією прискорити науково-технічний прогрес, і на цій основі форсувати соціально-економічний розвиток країни. Відставання в науці та техніці було настільки очевидним, а його наслідки настільки згубними, що, здавалося, варто покращити стан справ у цій сфері, дещо поліпшити управління народним господарством, зміцнити дисципліну, і швидкі темпи розвитку будуть забезпечені без глибоких змін в економічному й політичному житті, у межах існуючої соціально-економічної системи. Адже науково-технічна революція — і це вагомо підтверджував досвід розвинутих капіталістичних країн - давала можливість значно підвищити продуктивність праці за порівняно короткий час.

В основу стратегічного курсу нового керівництва було покладено «прискорення» соціально-економічного розвитку.

Термін «перебудова»" у доповіді М. Горбачова на пленумі означав лише поліпшення управління господарським механізмом, тобто використовувався у досить обмеженому, вузькому розумінні. Але поступово саме цей термін став наповнюватися новим змістом, означаючи оновлення, модернізацію всіх сфёр життя, «очищення» .соціалізму від негативних нашарувань минулого, надання йому гуманного, привабливого для народу вигляду.

Пошуки шляхів Курс на «прискорення» був підтверджениіГна виходу з кризи XXVII з'їзді КПРС, що відбувся у 1986 р. На ньому було поставлено завдання: за три п'ятирічки створити виробничий потенціал, що приблизно дорівнював би вже накопиченому за роки радянської влади. Подвоєння національного доходу передбачалося забезпечити за рахунок підвищення в 2,3—2,5 раза продуктивності праці.

XXVII з'їзд Компартії України схвалив без жодних змін усі проекти документів XXVII з'їзду КПРС, конкретизувавши їх відповідно до політики центру щодо України. Тим самим, Компартія України була втягнута у чергову авантюру центру.

По-перше, передбачуваних показників досягти було просто неможливо. Переобтяжене безліччю невирішених проблем на-