дження з нею, оцінювалися як прояв націоналізму і нещадно каралися.

За статутом КПРС і традиціями, які склалися, розробка теоретичних та загальнополітичних питань - це прерогатива ЦК КПРС, його політбюро. Завдання республіканських партор-ганізацій - лише виконувати відповідні рішення центральних органів партії. ЦК КП України міг лише надсилати до Москви свої пропозиції і не мав права самостійно приймати рішення, які виходять за межі діючих постанов та інструкцій ЦК КПРС. Не мав такого права і з'їзд Компартії України.

Упродовж десятиліть у республіканському партійно-дер-жавному апараті виробився своєрідний периферійний тип мислення - «провінціалізм», який не дозволяв або дуже ускладнював оперування загальносоюзними, міжнародними, загальнодержавними категоріями.. Таке світосприйняття нав'язувалося інтелігенції, діячам науки, мистецтва, республіканській пресі, телебаченню тощо.

Зазначені причини унеможливлювали трансформацію Компартії України у національно-комуністичну організацію як провідну політичну силу суверенної України. Вона стала програвати у боротьбі зі своїми політичними опонентами ще до того, як останні оформилися в партії та масові рухи. Реакція КП України на найгостріші питання -життя республіки свідчила про нерозуміння тенденцій суспільного розвитку і настроїв народних мас, втрату можливостей належно на них впливати.

Комуністична Непродумана надіндустріалізація Нижньої партія Наддніпрянщини та Донбасу, інтенсивне спо-

й екологічна рудження численних штучних «морів» на катастрофа Дніпрі доповнилося в 70-80-ті роки побудо-в Україні вою мережі атомних електростанцій у безпосе

редній близькості від великих міст. На Україну, яка займала менше 3% території СРСР, припадало майже 25% всіх шкідливих виробництв. Серед міст СРСР з найвищим рівнем забруднення атмосфери кожне п'яте було ^розташоване в Україні.

Екологічною катастрофою світового рівня стала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. Аварія призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінення тисяч людей, появи на території України 30-кіло-метрової «зони відчуження», масового переселення жителів із забруднених земель в інші регіони республіки. Лише прямі витрати України, яка мусила майже повністю взяти на себе справу ліквідації катастрофи на електростанції, що підпорядковувалася свого часу союзному відомству, становили в 1988-1990 pp. у тодішньому масштабі цін понад 20 млрд крб. Та це не вирішило проблеми, і ще довго Україна змушена буде виділяти