Що ж стосується «справжнього соціалізму», про існування якого говорив М. Горбачов, то поступово вимальовувався його образ як гуманного, демократичного устрою. Саме такий соціалізм, який нещодавно оцінювався в радянському суспільствознавстві як «реформістська теорія», оголошувався ідеалом, метою*Комуністичної партії. Однак перетворення КПРС в соціал-демократичну партію не відбулося. Навіть останній, XXVIII з'їзд КПРС, який відбувся влітку 1990 p., прийнявши програмну заяву «До гуманного, демократичного соціалізму», проголосив КПРС партією «соціалістичного вибору і комуністичної перспективи».

Але програмна заява КПРС так і не стала платформою, яка б об'єднала все суспільство, чи навіть - усіх комуністів. Перебудова супроводжувалась диференціацією інтересів різних груп населення, -які не могли бути передбачені в програмі однієї Партії. Оцінюючи історичний досвід СРСР, частина населення (насамперед інтелігенція) стала схилятися до висновку, що справа не в деформації марксистсько-ленінського вчення, а в утопічності, неможливості реалізації комуністичних ідей взагалі. У вирі усіх цих подій перебувала УРСР.

Падіння Події в політичному житті України на почат-

авторитету ку горбачовської доби були відгомоном того, КП України що відбувалося у Москві і деяких інших ре

гіонах С^СР.

До кінця 80-х років сподівання на демократизацію життя в Україні пов'язувалося з Москвою, перебудовою в центрі. За цих умов, на фоні зростаючої відкритості центральної влади, авторитет республіканських партійно-державних структур падав.

Особливо яскраво -продемонстрував це XXVII з'їзд Комуністичної партії України (лютий 1986 p.), який за рішеннями й характером обговорюваних питань мало чим відрізнявся від «застійного» XXVI з'їзду КПУ.

Чому ж КП України, яка налічувала понад 3 млн членів, не тільки не змогла очолити складні й суперечливі процеси перетворень у республіці, а й від самого початку гальмувала їх? Чому вона, зосередивши майже весь інтелектуальний потенціал республіки, навіть не спробувала виробити концепцію довгострокового розвитку України, яка за Конституцією СРСР визнавалася суверенною державою, і не спромоглася сформулювати свою, самостійну позицію хоча б стосовно найзлободенніших, життєво важливих для України питань?

Для цього було кілька причин.

Ще з кінця 20-х років над Компартією України, як дамоклів меч, висіла підозра в «націоналізмі». Будь-яка спроба полегшити життя народу України без вказівок із Москви або без пого