ДОКУМЕНТИ

1. Постанова VII секції вермахту зони Б (Україна) стосовно навчання

29 грудня 1941 р.

(...) IV. Навчання. Згідно з постановою № ЗО від 8.12.41 р. початкові школи дозволені. Крім того, дозволені:

промислові, сільськогосподарські, лісогосподарські професійні школи, так само як і професійні школи жіночого персоналу для навчання ведення господарства, кравецької справи, охорони здоров'я та гігієни. Не дозволено:

Високі навчальні заклади: університети; політехнічні інститути, вищі школи - гімназії, ліцеї та інші подібні заклади, середні школи; семінари, загальні середні школи зі спеціалізацією для неповної спеціальності.

Всі школи, що належать до цих категорій, треба закрити...

Документ федерального воєнного архіву Фрайбурга - ФРН //Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - С. 549-550.

2. З виступу Й. Сталіна на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) «Про антиленінські помилки й національні перекручення в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

31 січня 1944 р.

Тов. Довженко написав кіноповість під назвою «Україна в огні». ...Насамперед дуже дивно те, що в кіноповісті Довженка... яка мала б показати повне торжество ленінізму, під прапором якого Червона Армія успішно визволяє нині Україну від німецьких загарбників, немає жодного слова про нашого вчителя - великого Леніна. ...Довженко виступає тут проти класової боротьби, він намагається заплямувати політику і всю практичну діяльність партії по ліквідації куркульства як класу.

... Націоналістична поволока настільки затьмила свідомість Довженка, що він перестав бачити ту величезну виховну роботу, яку провела наша партія в народі...

Кіноповість є антирадянською, яскравим виявом націоналізму, вузької національної обмеженості.

Варто було б опублікувати кіноповість Довженка так, щоб від нього залишилося б саме мокре місце...

3. Із «Щоденника» О. Довженка

Товаришу мій Сталін! Коли б Ви були навіть богом, я тоді б не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і тримати в чорному тілі. Коли немає ненависті принципової і зневаги нема, недоброзичливості ні до одного народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності чи добробуту - невже любов до серго народу є націоналізмом? Чи націоналізм в непотураній глухоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?

Літературна Україна. - 1990. -5 липня.